В давні часи шлюбному обряду передував обряд заручин, який був цивільним актом і здійснювався згідно з місцевими звичаями і настановами (звичайно, наскільки це було припустимо для християн). Заручини здійснювалися святково в присутності багатьох свідків, які засвідчували шлюбний контракт. Останній являв собою офіційний документ, який визначав майнові та правові взаємовідносини подружжя.

Заручини супроводжувались обрядом з’єднання рук нареченого і нареченої. Крім того, наречений дарував нареченій перстень, виготовлений з заліза, срібла або золота — в залежності від заможності нареченого. Клімент, єпископ Олександрійський, говорить: “Чоловік повинен дати жінці золотий перстень не для зовнішнього прикрашення її, але для того, щоб накласти печатку на господарство, яке з цих пір переходить в її розпорядження і доручається її турботам”.

Вислів “покласти печатку”, “покласти каблучку” пояснюється тим, що в ті часи каблучка, а точніше вправлений в неї камінь з вирізаної емблемою, служила водночас і печаткою, котрою запечатувалась власність даної особи і скріплювались, засвідчувались офіційні документи.

За давніми, ще дохристиянськими звичаями, наречена одержувала золоту обручку, а наречений — срібну. Пояснювалось це тим, що золота обручка символізує своїм блиском сонце, до світла якого прирівнюється чоловік в шлюбі; срібна обручка — знак місяця, меншого світила, що блищить, відбиваючи сонячне світло. Це — дружина у шлюбі. Обручка — знак вічності і неперервності шлюбного союзу. На знак віддання себе на все життя один одному наречені обмінюються обручками.

Не випадково обручка одягається на праву руку, тому що цією рукою ми приносимо обітницю вірності, накладаємо на себе хрест, благословляємо, вітаємо, тримаємо знаряддя праці.