З давніх-давен до весілля готувалися наперед і передував цьому безліч різних обрядів. З’єднанню двох сердець і рук сприяв певний ритуал — сватання. Щоб одружуватися, молодий чоловік повинен був заслати сватів в дім нареченої — одержати у її батьків на це дозвіл. В ролі сватів виступали або сам жених, або його родичі, хресні батько і мати. Значно пізніше це стало ремеслом — свахи за винагороду шукали наречену для жениха, домовлялися про придане. Хороша сваха користувалася популярністю і була нарозхват.

Суспільство здавна серйозно ставилося до створення сім’ї — будь-якому роду потрібне продовження, а общині — здорові працівники. Ця серйозність відобразилася в іносказанні, символічності дій при сватанні. У кожній місцевості існувала своя система умовностей, щоб “підприємство” увінчалося успіхом. Якщо позитивний результат сватання був відомий, нарядно одягнені свати, перев’язані розшитими парними рушниками, з хлібним короваєм відправлялися до дому нареченої, іноді на конях, обряджених хорошою збруєю. Часто ритуал здійснювався таємно, оскільки відмова вважалася ганьбою, а також, щоб не наврочити справу.

Свататися можна було не в будь-який день — у жодному випадку не в середу або п’ятницю! І лише після заходу сонця. Не прийнято було говорити про мету своєї подорожі, розмовляти по дорозі до дому нареченої. Сам час виїзду на сватання не розголошувався, так само як і маршрут. Щоб залишитися непоміченими, свати їхали не по головній вулиці, а городами, ховаючись від лихого ока. Хліб несли загорненим в рушник (якщо пропозиція приймалася, хліб залишався в домі нареченої, якщо ні — свати забирали його з собою).

Переступивши поріг, свати сідали напроти “матки, або матиці”, тобто балки, якою ділилася стеля, вона символізувала ідею опори (матері) хати. У деяких місцях сідати сватам заборонялося, розмови велися стоячи (”щоб наречена в дівах не засиділася”), в інших — свасі, увійшовши до дому, належало ударити п’ятою в поріг (”щоб наречена “не позадкувала”). Мету візиту прагнули завуалювати різними жартами-примовками. “У вас — товар, у нас — купець” або “У вас теличка. Хочемо купити”, або чи “Не заблукала наша теличка, чи не у вас вона” і ін. Іноді, правда, говорили прямо: “Дівчину вашу прийшли сватати”. Хорошою прикметою було доторкнутися до одвірка або дерев’яних частин меблів в домі нареченої. Обов’язково зверталися до сімейного вогнища, сваха неодмінно гріла руки (навіть в теплу пору року) біля печі, а дівчина, якщо хотіла заміж, сідала у печі i колупала глину.

З першого разу віддати дочку було не прийнято, прийнято було рази два відмовити, і сватам доводилося приходити ще і ще. Зовсім “осоружному” жениху виносили гарбуз — “гарбуза”. А свати, йдучи, закривали двері спиною, щоб дівчина взагалі заміж не вийшла. При вдалому сватанні обмінювалися хлібами з рушниками, свати тричі обходили навколо столу, хрестилися до образу і домовлялися про день оглядин, змовин, про дату їх проведення, а також про саме весілля.

Сватання було справою всієї сім’ї. Основним завданням оглядин і сватання був висновок майнових домовленостей, визначення економічної основи нового шлюбу. Свати розповідали про достоїнства жениха, розпитували про таланти нареченої. Після того, як було досягнуто згоди, сторони переходили до обговорення шлюбного договору. Сватів цікавило придане нареченої. А її батьків хвилювало матеріальне забезпечення їх дочки майбутнім чоловіком. Можливість не тільки сплатити весілля, але і забезпечити безбідне існування всієї майбутньої сім’ї. Прийнято було, щоб жених давав гроші на весільні подарунки. Як подарунок могли бути не тільки гроші, але й одяг, продукти. На його гроші купувалися предмети “розкоші”: черевики, шовкові плаття і хустки, шерстяні шалі. Обумовлювали час і умови виплати, а також кількість дарів з обох боків і кількість гостей на весіллі. Успішні переговори закінчувалися потисканням рук.

Етнографи відзначають, що були часи, коли дівчина і сама могла засвататися до хлопця. І вважалося великим гріхом відмовити їй у такому разі і виставити її за двері. Дівчина могла врятувати життя осудженому козаку, якщо скаже: “Він одружується на мені. Відпустіть його”.

Для сватання вам знадобиться:

— рушник для перев’язування свахи ( після сватання рушник віддають молодим для подальшої реєстрації), вінчання ( на вінчальний рушник приймають через поріг первісток з пологового будинку);
— круглий хліб ( його весь повинні з’їсти на гулянні після того, як наречена його розрізатиме на знак згоди);
— гроші дрібницею;
— вино, горілка, закуска;
— мед (склянка або баночка);
— подарунок нареченій (годинник, перстень, сережки);
— подарунок тещі (плитка шоколаду);
— подарунок тестю (молоток);
— палиця (прикрашена стрічками);
— плодове дерево ( вишня, груша, яблуня, горіх і т.п). Якщо хочуть, щоб першою народилася дівчинка в нової сім’ї, то дарують дерево із жіночою назвою, а якщо хлопчика, то — чоловічою. Дерево уквітчане, бантами. Заввишки деревце повинно бути невелике, щоб зручно було в кімнату внести. Деревце краще вибирати з могутньою кореневою системою, щоб напевно прижилося при пересадці.