У християнстві шлюб вважається нерозривним. У його основі лежать вірність і плодовитість. Подружжя має бути згодне взяти шлюб, так само як і їхні батьки, які їм протегуватимуть і даватимуть поради. На зорі християнства багато шлюбів укладалося таємно або ж пари жили разом, як це було поширено у римлян.

Щоб усунути таке явище, було прийняте правило, що шлюб треба брати публічно. Звідси бере свої витоки весільний кортеж. У минулому жінки виходили заміж у чорному, сірому або коричневому. І лише у 20-х роках XX ст. остаточно укорінялася мода на білу весільну сукню.

Заручини не пов’язують пару остаточно. Вислів «без приданого немає шлюбу» походить від того, що для того, щоб вийти заміж, жінка повинна була мати придане. Це унеможливлювало шлюби між бідними й багатими. Під час релігійної церемонії молоді отримують благословення й обмінюються обручками, даючи обітницю жити згідно з християнськими принципами. Обручку носять на безіменному лівому пальці (у католицьких країнах — прим. пер.). Цей звичай пов’язаний із тим, що там проходить вена, яка безпосередньо з’єднується із серцем.