Напередодні весілля наречена проходила очищення й обмивання в микві (жіночій лазні). В деяких общинах майбутнє подружжя проходило очищення, голодуючи до кінця церемонії, щоб перед початком нового життя здобути прощення за свої гріхи. Перед церемонією наречений зустрічав гостей, а потім відправлявся за нареченою. Він одягав на неї вуаль — символ цнотливості та доброчесності її душі.

Сама церемонія проходить під хупою (балдахін), що втілює сімейне багаття, яке парі належить створити й розділяти одне з одним. Молоді п’ють вино з куба, який символізує радість, пов’язану з молитвою. Обмінявшись обручками, зачитується кетуба (акт про шлюб) у своїй оригінальній версії арамейською. Її підписує два свідки, після чого вона залишається у дружини. Рабин дає сім благословень, і пара знову п’є вино з кубка, після чого кубок розбивають на згадку про руйнування Єрусалимського Храму. На цьому церемонія закінчується.

Після чого починаються гуляння з пригощаннями та танцями… Протягом семи днів молоді приймають гостей. Поївши, кожного разу моляться. Кожен із подружжя має бути євреєм.